Номан Челебіджіхан – видатна особистість в історії кримськотатарського народу.
Походячи зі шляхетного роду, здобувши відмінну освіту в Стамбулі та Санкт-Петербурзі, він завжди пам’ятав про духовні потреби свого народу. Він був лідером національного ренесансу, першим прем’єр-міністром Кримської Народної Республіки, ініціатором Курултаю кримськотатарського народу, муфтієм мусульман Криму, Білорусі, Литви та Польщі.
23 лютого 2018 р. — більшовики розстріляли видатного кримськотатарського діяча, демократа та гуманіста Номана Челебіджіхана.
Що цьому передувало та якою людиною був Номан Челебиджихан спробували зібрати нижче.
Номан Челебіджіхан (кримськотатарською мовою Noman İbraim оğlu Çelebicihan, відомий також як Челебі Челебієв, саме так його ім’я було записано в офіційних російських документах) народився в 1885 році в с. Біюк-Сунакʼ (нині зникле село в на півночі Джанкойського району Криму) в сім’ї Ібраїма Челебі, імама мечеті села Біюк-Сунак. Отримавши початкову освіту в сільській школі, продовжив її в медресе Ак’чора, а потім у Зинджирли медресе. У 1906 році Номан за допомоги братів батька – Абдулаліма та Абу-Бекіра – переїхав до Стамбула, де продовжив своє навчання.
З 1908 молодий Челебіджіхан студіював на юридичному факультеті Стамбульського університету. Тут він зустрічається з Джафером Сейдаметом, Абібуллою Одабашем, Алімом Сеїтом, Аблякімом Ільмій та іншими друзями, якими стали на все життя. Вони ж у 1908 році створюють кілька студентських організацій: «Асоціацію молодих татарських письменників», в якій з’явилися його перші літературні твори, «Товариство кримськотатарської учнівської молоді» та підпільну «Vatan» («Батьківщина»). Члени останньої організації, створеної під впливом молодотурецького руху, поклялися працювати на благо Криму і виведення його на шлях свободи, а поки друкували історичні та політичні статті, поширюючи їх серед численної кримськотатарської діаспори.
Так описує Номана Челебіджіхана його друг, відомий кримськотатарський поет і громадський діяч Шевк’і Бекторе: «Я познайомився з ним у 1908 році… Відразу було видно, що він сильно відрізнявся від своїх друзів. Він був охайно одягнений, цінував порядок. Був високоморальний і економний, не курив і не вживав алкоголь. Не марнував часу, багато читав і працював. Челебіджіхан був трохи вищим за середній зріст, стрункий і міцної статури… Ходив, схиляючи голову, не озираючись і поводився дуже серйозно. Він мав бездоганний смак у вбранні. І хоча з тих пір пройшло понад півстоліття, я бачу його перед собою, ніби це було вчора: завжди чисте, густе, темно-синє волосся, обрізане на рівні потилиці, зрослі брови, густі вуса, розумні, темно-каштанові очі, що палахкотіли вогнем і випромінювали впевненість, – таким він був. Він носив модний серед молоді того часу піджак рединготного крою з чорної вовняної тканини, жилет з кишенею для годинника і дуже модні чорні штани в білу смужку. Замість сорочки він вдягав накрохмалену манишку зі стоячим білим коміром і манжетами, а на шиї зав’язував велику краватку-метелика з чорного шовку з галунами, шириною 20 сантиметрів, яка привертала увагу. Кримські дівчата, зачаровані ним, жартували: «дме вітерець, а метелик, як вітрило…» Коли Челебіджіхан був у Стамбулі, він завжди носив червону феску, а в Криму – чорну каракулеву кримськотатарську шапку… Щоб підтримувати пристойний спосіб життя, він витрачав свої розумові сили, здоров’я, час і гроші. Ця людина була дуже серйозною, надійною, заслуговувала довіри, терпляче переносила труднощі, була щедрою, працьовитою, терплячою, привітною, мала глибокий і широкий кругозір, не терпіла фальші і ніколи не проявляла її стосовно інших».
Після завершення навчання в Стамбулі у 1912 році, Челебіджіхан повернувся на батьківщину. Однак отримана турецька освіта не забезпечила йому працевлаштування вдома. Деякий час він проживав у Бахчисараї, в будинку відомого кримськотатарського просвітника Ісмаїла Гаспринського. З 1913 року Номану довелося продовжити навчання в Санкт-Петербурзькому Психоневрологічному інституті.
Після Лютневої революції Челебіджіхан повернувся до Криму і очолив національний рух кримських татар.
Кримськотатарський народ активно включився в революційні процеси, і національний рух зміцнів. 25 березня 1917 року на Всекримському Мусульманському з’їзді вперше демократично обрали Таврійського муфтія для мусульман Криму, Литви, Білорусі, Польщі та частини України. Було створено тимчасовий Мусульманський Виконавчий комітет як координаційний орган кримськотатарського народу, який швидко взяв на себе не тільки релігійні, але й освітні, культурні, економічні та політичні питання.
До літа вже функціонувало 124 мусульманські комітети — місцеві та регіональні, які підпорядковувалися центральному. Процеси емансипації жінок тривали, їх підтримував сам муфтій. Муфтієм був обраний Номан Челебіджіхан, 32-річний високоосвічений юрист і богослов, а також кримськотатарський поет, прозаїк і суспільно-політичний діяч.
Він поєднував у собі дві ролі — духовного лідера та політичного лідера.
Челебіджіхан організував маніфестації кримських татар, збір пожертвувань у «фонд перемоги» проти Німецької імперії, Османської імперії та їх монархічних союзників. Очолюваний ним Мусульманський виконком був визнаний Тимчасовим урядом як орган управління кримськими татарами, підпорядкований міністерству внутрішніх справ Росії.
Тоді ж побачили світ такі видання, як «Millet» («Нація») кримськотатарською мовою та «Голос татар» — російською.
З 5 квітня 1917 року Мусвиконком фактично взяв на себе всі справи кримських татар. Його ключові органи включали газету «Millet» («Нація», редактор Асан Сабрі Айвазов, з 27 червня 1917 року) та тижневик «Голос татар» (редактори Алі Боданінський та Х. Чапчакчі, з 22 липня). Керівництво Мусвиконкому підтримало створення Національної партії — Milliy Fırqa, яка прагнула до національного самовизначення кримських татар. Перший склад Центрального комітету включав Челебі Челебієва, Джафера Сейдамета, Асана Сабрі Айвазова, Сеїтджеліля Хаттата, Амета Озенбашли, Дж. Аблаєва, А. Хільмі (Ільмі). Основною метою партії було створення автономної Кримської держави з гармонійним співіснуванням етнічних груп.
Челебіджіхан закликав до створення мусульманських збройних сил і у липні виступив проти відправлення на фронт трьох запасних мусульманських полків. Ці дії викликали невдоволення Тимчасового уряду Росії, який готувався придушити активність у Криму.
23 червня 1917 року Номан Челебіджіхан був арештований севастопольською контррозвідкою, але згодом звільнений під тиском протесту кримських татар, які підтримали свого лідера п’ятьма тисячами підписів.
На Всекримському з’їзді кримських татар у Сімферополі 2 жовтня 1917 року Челебіджіхан представив програму перетворення Мусульманського виконкому на Курултай — парламент кримськотатарського народу, з метою здобуття територіальної автономії півострова під гаслом «Крим для кримчан».
Челебіджіхан осудив жовтневий переворот у Петрограді 25 жовтня 1917 року і виступав за створення революційної влади з участю всіх соціалістичних партій, за винятком кадетів.
З середини листопада 1917 року Номан Челєбіджихан усвідомив необхідність заснування суверенної Демократичної Кримської Республіки шляхом легітимних виборів до Курултаю кримськотатарського народу, прийняття конституції та формування уряду – Ради Директорів. Рішення про скликання Курултаю було ухвалено 1–2 жовтня 1917 року на другому кримськотатарському делегатському з’їзді у Сімферополі. Подальші політичні події та зміни режиму в центрі та Криму лише уточнили дату проведення, порядок денний та статус цього органу.
Слід зазначити, що термін «курултай» (тур. kurultay) має тюркське коріння і означає з’їзд або збори. У давніх монгольських та тюркських народів курултай був з’їздом знаті для вирішення важливих державних питань, часто пов’язаним з релігійними святами. На курултаї вирішували питання війни і миру, важливі спори між феодалами, переглядали кордони улусів, оголошували рішення хана та інші державні справи. Курултай також обирав хана і виступав як дорадчий орган.
Після падіння Золотої Орди курултай продовжував збиратися в ханствах Криму та Кавказу до кінця їх незалежного існування. У Бухарській та Хорезмській народних радянських республіках курултай був найвищим органом влади у 1920 році. Сьогодні, після розпаду СРСР, деякі колишні радянські республіки відродили курултаї як вищі представницькі органи.
Саме таким традиційним представницьким органом влади національного самоврядування кримських татар задумувався Курултай кримських татар Номаном Челєбіджиханом.
Для підготовки і проведення курултаю було обрано організаційний комітет у складі Боданінського А., Озенбашли А., Сейдамета Д. і Хаттатова С. на чолі з Номаном Челєбіджиханом. Тоді ж була створена комісія з підготовки Конституції Демократичної Кримської Республіки, яку очолив Номан Челєбіджихан.
У листопаді 1917 р. міські і повітові мусульманські комітети провели вибори делегатів до Курултаю кримськотатарського народу.
Вибори делегатів на Курултай проводилося за пропорційною виборчою системою на основі спеціального закону, ухваленого Мусульманським виконуючим комітетом.
Згідно з цим, у виборах брали участь усі кримські татари, яким на день голосування виповнилося двадцять років. У програмі скликання Курултаю також було вказано, що жінки можуть брати участь у виборах (на конференції громадських та народних організацій, де було ухвалено рішення про скликання Курултаю, вже взяли участь 20 жінок).
До Курултаю було обрано делегатів: 24 від Ялти, 19 від Сімферополя, 16 від Федосії, 11 від Євпаторії та 6 від Орська, загалом 76 делегатів, серед яких було чотири жінки. Водночас відбувався вибір делегатів до Всекримських установчих зборів. З ініціативи члена Мусульманського виконавчого комітету Озенбашли А. було вирішено розпочати роботу Курултаю 24 листопада 1917 року в Бахчисараї, до скликання Всеросійських установчих зборів. Челєбієв Ч. висловив думку, що Курултай має визначити своє ставлення до майбутньої форми управління демократичної Росії. Однак, через технічні проблеми, пов’язані з перенесенням виборів делегатів у деяких регіонах через політичну нестабільність, перше засідання Курултаю відбулося 26 листопада 1917 року в ханському палаці в Бахчисараї.
Його відкрив Номан Челєбіджихан, який у своїй промові наголосив на чотирьох основних питаннях.
Перш за все, він підкреслив, що «Курултай відроджує татарську національну державність, зруйновану російським абсолютизмом. Татарська нація сьогодні відроджується заново». Проте він також зазначив, що «ранами, завданими пригнобленням і тиранією російського деспотизму, наше суспільне життя кровоточить і досі».
Далі, він звернув увагу делегатів на значення Лютневої революції 1917 року для народів Росії та нагадав про відповідальність перед кримськотатарським народом у вирішенні його актуальних проблем: «Татарський народ, що проживає на Кримському півострові, обрав вас, шановні делегати, в якості провідної сили в політичній історії та вождів на чолі своєї батьківщини, щоб здійснити це священне право».
Наостанок, Номан Челєбіджихан визнав рівність усіх народів Криму, але водночас чітко висловив прагнення кримських татар до створення власної державності: «Татарський народ, визнаючи рівність усіх народів, одночасно з прапорами інших націй підняв на Курултаї свій національний прапор і відтепер буде будувати своє життя на засадах власної конституції та законів братерства».
«Кримськотатарський національний уряд покликаний забезпечити щастя та нормальну життєдіяльність не тільки корінного народу, а й захищати всіх земляків, мешканців півострова від узурпації, анархії та заколоту, захищати їхнє життя та честь, і вважає це своїм священним обов’язком».
На Кримському півострові виростають барвисті троянди, лілії, тюльпани. Кожна з цих елегантних квіток має свою унікальну красу та неповторний ніжний аромат. Ці троянди та квіти символізують народи, які мешкають у Криму. (…) Метою Курултаю є об’єднати їх у прекрасний і вишуканий букет, створити на чудовому острові Крим справжню цивілізовану Швейцарію. Курултай піклується не лише про кримських татар, а й про всі народи, які століттями живуть поруч, пліч-о-пліч. Кримські татари відіграватимуть у цьому не роль лідера, а роль піонера, ініціатора.
По-четверте, Номан Челєбіджихан у своїй промові наголосив на спадковості влади кримськотатарського національного самоуправління від Тимчасового Мусульманського комітету до обраного на Курултаї легітимним шляхом Національного парламенту.
Надалі делегатам було запропоновано наступний порядок денний Курултаю, який включав наступні питання: про державний устрій Криму, форму і структуру уряду; взаємовідносини кримських татар із представниками інших національностей Криму; про форму і структуру національного уряду кримських татар; розробка законів, визначаючих національні, соціальні, релігійні і культурні особливості життя кримських татар.
Документи того часу свідчать про гостру дискусію під час обговорення порядку денного Курултаю. Сейдамет Д. запропонував перетворити Курултай кримськотатарського народу на Національний парламент, який би розробляв і ухвалював законопроекти для затвердження Всекримськими установчими зборами. Його пропозиція здобула підтримку більшості делегатів, і Курултай продовжив роботу як постійно діючий орган — Національний з’їзд.
Виділимо кілька ключових етапів у розвитку політико-правових поглядів Номана Челебіджихана в контексті його державної та громадської діяльності. Серед них: етап боротьби за культурну автономію кримських татар через легалізацію національних організацій, етап створення національно-культурної автономії в рамках федеративної, демократичної Російської держави з формуванням нормативно-правової бази та організацією роботи Мусульманського виконавчого комітету, а також етап заснування на території Криму демократичної держави з правом, законністю, культурою, наукою, освітою, що включала б кримськотатарську національно-культурну автономію.
На кожному з цих етапів Номан Челебіджихан проявив себе як талановитий організатор і лідер з розвинутими політико-правовими поглядами.
У грудні 1917 року ідеї Номана Челебіджихана щодо національно-культурної автономії кримськотатарського народу в рамках загальнокримської держави були реалізовані у практиці державотворення. На основі положень Національної Конституції кримськотатарського народу, прийнятої Курултаєм у грудні 1917 року, відбулося нормативне оформлення самоорганізації мусульманської громади Криму. Цей процес повністю відповідав характеристикам концепції «Національно-культурна автономія», яка активно використовується в сучасній теоретико-правовій науці. Однак історична доля Національної Конституції кримськотатарського народу склалася дуже негативно через екстремальну нестабільність того періоду.
Кримськотатарська державницька ідея так і не була реалізована. Більшовики посилили свою активність у Криму і, використовуючи Чорноморський флот, повалили кримськотатарський національний уряд, швидко оволодівши всім Кримським півостровом.
Номана Челебіджіхана було арештовано 26 січня 1918 року, а 23 лютого він був убитий без суду революційними матросами в Севастополі. Його тіло кинули у Чорне море.