Ситуація навколо кадрових рішень у Херсонській обласній раді викликала хвилю обурення серед активістів і журналістів. На початку вересня конкурсна комісія облради підтримала кандидатуру Георгія Безручка — близького до проросійських політиків підприємця з Генічеська — на посаду директора комунального підприємства «База відпочинку «Арабатська Стрілка»».
8 вересня депутати, після невдалої першої спроби, з другої проголосували за це рішення — 36 голосів «за». Контракт із Безручком планується підписати на три роки. За інформацією з відкритих джерел, Безручко має давні зв’язки з беглим сепаратистом Сейітумером Німетуллаєвим, який під час російської окупації Генічеська відкрито підтримував агресію РФ проти України, а також із колишнім головою облради Владиславом Мангером, обвинуваченим у справі про вбивство Катерини Гандзюк.
Таким чином, навколо регіонального керівництва формується стійке коло людей, яких громадськість пов’язує з проросійськими чи корупційними схемами минулих років.
Біографія Сейітумера Німетуллаєва
Сейітумер Німетуллаєв у 2000-х роках активно займався підприємництвом та місцевою політикою. Обіймав посаду голови Генічеської районної державної адміністрації, а також був депутатом облради.
Під час Революції Гідності та після 2014 року Німетуллаєв зайняв відверто проросійську позицію, публічно виступав проти української влади, підтримував створення проросійських організацій. Після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році він втік до окупованого Криму, де брав участь у пропагандистських заходах і відкрито співпрацював з російськими структурами.
В українських правоохоронних органах Німетуллаєв перебуває у розшуку за колабораційну діяльність. Попри це, його оточення й надалі має вплив у Херсонській області.
Владислав Мангер — колишній чиновник із темним шлейфом
Владислав Мангер — колишній голова Херсонської обласної ради (2016–2020 рр.), який пройшов шлях від бізнесмена до політика. Народився 1972 року в Києві, працював у сфері туризму та комунального господарства. Його політична кар’єра стрімко розвивалася після Революції Гідності, коли він очолив облраду від партії «Батьківщина».
Проте вже у 2019 році Мангера звинувачено у замовленні нападу на громадську активістку Катерину Гандзюк, яка боролася з корупцією в місцевих органах влади. Справа набула широкого розголосу в Україні та за її межами. Після тривалих судових процесів Мангера було усунуто з посади, але, попри це, він зберіг неформальний вплив у Херсонському політичному середовищі.
У публічному просторі неодноразово з’являлася інформація про його зв’язки з Сейітумером Німетуллаєвим. Зокрема, Німетуллаєв у своїх виступах називав Мангера «партнером» і «соратником».
Сергій Безручко — генічеський підприємець і послідовник проросійських діячів
Сергій Безручко — бізнесмен із Генічеська, відомий своєю активною господарською діяльністю на Арабатській Стрілці. Після початку окупації регіону Росією він, за свідченнями місцевих жителів, уникав публічної позиції, але водночас підтримував контакти з людьми з оточення Німетуллаєва.
Його син, Георгій Безручко, нині призначений директором КП «База відпочинку «Арабатська Стрілка»». Саме це підприємство має стратегічне значення, адже розташоване в курортній зоні, де традиційно концентрувалися великі фінансові потоки від туризму.
Фактичне повернення до управління людини, близької до колишніх проросійських діячів, викликає справедливі питання — хто стоїть за цими рішеннями і чому вони приймаються в умовах війни.
Системна проблема впливу старих еліт
Кадрове рішення Херсонської обласної ради стало яскравим прикладом того, як старі політичні зв’язки і неформальні групи впливу продовжують визначати кадрову політику навіть після звільнення області від окупації.
Замість оновлення управлінських кадрів ми бачимо повернення осіб, пов’язаних із минулими схемами, проросійськими діячами та сумнівними бізнес-структурами. Така ситуація викликає глибоку тривогу серед громадянського суспільства, адже йдеться не лише про імідж регіону, а й про питання національної безпеки.
Історія з призначенням Георгія Безручка — це не просто черговий епізод місцевої політики. Це сигнал про те, що впливові постаті з оточення колаборантів Німетуллаєва і Мангера знову намагаються повернутися до розподілу ресурсів області.
Поки українські військові тримають фронт і Херсонщина відбудовується після окупації, на місцевому рівні формується нова — або точніше стара — система зв’язків, у якій проросійські діячі намагаються закріпитися під виглядом «господарників» і «професіоналів».
Громадськість Херсонщини має право вимагати прозорості, перевірки таких рішень і реального очищення влади від осіб, які роками підживлювали проросійські наративи та були частиною корупційних схем у регіоні.
