Чи знайдуть винних у смерті вчительки Наталії Мамренко?

Це питання на своїй сторінці у соціальній мережі ставить херсонець Євген Погорєлий:

«У березні-квітні про цей випадок писали і херсонські і всеукраїнські видання. 53-річна вчителька херсонської гімназії №1 Наталія Мамренко дістала інсульт після години «спілкування» з мамою та тіткою одного з учнів. Ті прийшли з’ясувати, хто зламав телефон їхнього сина та племінника. Після розмови викладачку прямо зі школи у вкрай тяжкому стані забрала швидка. За два дні педагог померла у лікарні ім. Карабелеша.

Для розслідування цього випадку 4 квітня за наказом першого заступника обласного управління Держпраці була утворена спеціальна комісія. Її представники мали з’ясувати: чи пов’язана смерть Наталії Мамренко з умовами роботи та психоемоційними чинниками, по-простому, чи могла розмова з родичами учня призвести до інсульту та серцевої недостатності.

За дорученням першого заступника обласного управління Держпраці, у лікарні ім. Тропіних була сформована лікарсько-експертної комісія. Медики проаналізували амбулаторну картку померлої, копії пояснювальних записок свідків розмови та копію медичної книжки. Згідно з цими документами, Наталя Мамренко зверталася до лікарів через ГРЗ, гострий бронхіт та остеохондроз. Скарг на підвищений тиск, проблеми з серцем чи судинами головного мозку у картці немає.

У підсумку, представники комісії написали, що для встановлення причин смерті треба провести додаткове розслідування із залученням профпатолога, патологоанатома, судмедексперта, фахівців з гігієни праці та інших.

Заступниці голови Держпраці члени комісії запропонували звернутися до обласного департаменту охорони здоров’я. За її дорученням, у департаменті утворили лікарсько-експертну комісію та провели власне розслідування. У висновку малозрозуміла фраза: «встановити вплив психоемоційного навантаження на перебіг хронічного захворювання Мамренко Н.В., що не є у прямому причино-наслідковому зв’язку з настанням смерті, не є можливим».

Прочитавши це, маю три запитання:
1. Про яке хронічне захворювання йдеться?
2. Якщо це хронічне захворювання не пов’язане з настанням смерті, навіщо про нього згадувати?
3. У чому тоді сенс такого висновку?

23 травня висновки лікарсько-експертної комісії надійшли до Обласного управління Держпраці.

Члени комісії ознайомились з результатами і 25 травня оголосили про результати власного розслідування. У висновку причиною смерті Наталії Мамренко названо незадовільний стан здоров’я та хронічне захворювання.

І ось тут починається найцікавіше. Яке саме «хронічне захворювання» «розслідувачі», як і їхні колеги з департаменту охорони здоров’я, так і не написали. Члени комісії не врахували дані амбулаторної картки загиблої (!), на які спирались члени лікарсько-експертної комісії лікарні ім. Тропіних.

У пункті 3 виснову лікарів «Тропінки» чітко вказано: у медичній картці Наталія Мамренко є записи про лікування ГРЗ, хронічного бронхіту та остеохондрозу.

ЖОДНОЇ СКАРГИ НА СЕРЦЕ ЧИ СУДИНИ ГОЛОВНОГО МОЗКУ НЕМАЄ. (!!) Ба більше, у картці є результати періодичних медоглядів, поміж ними і показники тиску. Вони у нормі. Тобто, жодних документальних доказів погіршання стану здоров’ я, яке могло б спричинити інсульт, немає. Єдина хронічна хвороба, яка записана у картці — бронхіт.

Отже, за «логікою» членів комісії Держпраці, пані Наталія дістала інсульт через загострення бронхіту?

Тепер щодо «психоемоційних чинників», тобто, обставин, що передували інсульту. Я не лікар, не прокурор і не суддя. Діагнозів не ставлю, вироки не ухвалюю. Я просто аналізую документи, які мені надав син загиблої.

Для початку, розберімося з хронологією подій. У акті управління Держпраці написано: мати та тітка учня 6-В класу Альона Макарочкіна-Берест та Наталя Щебетовська прийшли до школи о 8.45. Вимагали зустрічі з директором. На той час у школі тривав урок, тому охоронник запропонував їм дочекатись дзвоника у коридорі.

На перерві жінки випадково зустріли однокласників Родіона і заходились агресивно з’ясовувати стосунки. Згідно зі свідченнями секретаря гімназії Федькіної Т.М., у перерві між першим та другим уроками, вона вийшла у коридор і побачила як ці жінки хапали однокласників Родіона за сорочки й тягли до стіни. Візитерки намагалися з’ясувати, хто з учнів облив телефон Родіона водою. Забігаючи наперед скажу: згодом хлопчик зізнався, що сам зіпсував телефон.

Секретар сяк-так заспокоїла відвідувачок і зателефонувала в.о. директора Л.В. Войтович (директор гімназії Н. Устинова того дня була у відрядженні).

В.о. директора запропонувала жінкам пройти до учительської і поговорити. Туди ж запросили і класного керівника Родіона Наталію Мамренко. Після перерви у неї мав би бути урок, але вона залишилась в учительській і взяла участь у розмові.

Розберімо цей момент окремо. Пункт номер один. У акті написано, що пані Наталя сама забажала залишитись в учительській та поговорити з родичами учня. На доказ наведені пояснення заступника директора гімназії Равкіної О.І. Звідки у членів комісії така інформація, у документі не вказано. У пояснювальній Равкіної О.І. начальнику Корабельного відділу поліції про цей епізод ні слова.

Пункт номер два.
Запросивши Наталю Василівну до розмови у робочий час, в.о. директора порушила Закон України «про загальну середню освіту». У пункті 3. ст. 26 чітко прописано «відволікання педагогічних працівників від виконання професійних обов’язків на виконання робіт, не передбачених трудовим договором, без згоди педагогічного працівника не дозволяється». Жодних письмових доказів згоди Наталії Мамренко на годинну розмову у робочий час немає.

Тобто, з погляду права, в.о. директора не могла відволікати учителя від навчального процесу.

Тепер до самої розмови.
Її перебіг у пояснювальних записках начальнику Корабельного відділу поліції описали п’ятеро свідків розмови (в.о. директора та завуч Войтович Л.В., заступник директора гімназії Равкіна О.В., заступник директора з виховної роботи Задніпряна К.С., соціальний педагог О.С. Зелінська, практичний психолог Т.О. Окуневич).

За їхніми даними, розмова розпочалася о 9.30 і тривала приблизно до 10.20.

У цей час мама та тітка Родіона Макарочкіна-Береста поводилися агресивно, говорили на підвищених тонах і висували претензії до Наталії Мамренко, яка була класником керівником учня. Ось що написала завуч та в.о. директора Людмила Войтович: «розмова одразу велася у грубому та агресивному тоні…тітка шантажувала управлінням (освіти — Є.П.), звинувачувала (Мамренко Н.В) у тому, що у Родіона (племінника) такий стан у класі з однокласниками». А це свідчення завуча Олени Равкіної: «…батьки виражали незадоволення та висували претензії класному керівникові Мамренко Н. В.

Навіть без лікаря було зрозуміло, що Мамренко Н.В. почуває себе погано, вона неодноразово скаржилася на сильний головний біль». Що потрібно людині у такій ситуації? Спокій та медична допомога. У такому разі в.о. директора разом з завучами мали б припинити розмову, покликати шкільну медсестру (про неї ми поговоримо окремо) та, за потреби, викликати швидку.

Сталося інакше. Родички учня кричали далі, в.о. директора та завучі просили їх заспокоїтись, але, судячи з пояснювальних, припинити розмову та допомогти вчителеві не намагались.
В.о. директора та завуч з навчально-виховної роботи Войтович Л.В. запропонувала родичам шестикласника продовжити розмову після 14.00, а сама о 09.45 пішла на урок.

Тобто, лишила ситуацію як є. Такий вчинок суперечить посадовій інструкції завуча. Згідно з пунктом 3.30 цього документа, завуч з навчально-виховної роботи зобов’язаний «дбати про особисту безпеку і здоров’я людей під час будь-яких робіт чи під час перебування на території закладу». Наталя Мамренко перебувала на території закладу? -Так. Їй було погано? — Так. Що мала зробити завуч та в.о. директора? — Дбати, тобто допомогти!

Завершення розмови описано у пояснювальній соцпедагога О.С.Зелінської: «Мамренко Н.В. під час розмови почувалася недобре, скаржилася на сильний головний біль. Під кінець зустрічі розмову вже не підтримувала». (Можливо, у жінки інсульт стався вже під час розмови.)

І лише коли родички шестикласника пішли (приблизно о 10.20), інші учасники з’ясувань допомогли пані Наталі підвестися (сама вона вже не могла), поклали на диван, дали краплі. О 10:28 викликали швидку. Лікарі прибули о 10:33 та надали першу медичну допомогу та повезли до лікарні.

У висновку комісії Держпраці вказано, що Наталю Мамренко привезли до лікарні у вкрай тяжкому стані. Тобто, інсульт у неї стався ще в учительській. Коли саме: під час чи одразу після розмови мають встановити фахівці.

Очевидно одне: шанси на порятунок пані Наталії залежали від вчасності допомоги. Чим швидше, тим більше було б шансів на одужання. У нашому випадку, викликати шкільну медсестру та карету швидкої треба було під час розмови, а не після. Тоді, можливо, пані Наталя не померла б.

Але швидку викликали запізно, а медсестри у школі не було. Того дня вона була у відпустці за власний рахунок. Посада медсестри не передбачена штатним розписом гімназії №1. Офіційно шкільна медсестра є працівником лікарні ім.Тропіних. Якщо ж вона пішла у відпустку, директор школи або її замісниця мали б домовитися з головним лікарем «Тропінки» про заміну. Не може ж навчальний заклад на два дні лишитися без медичного працівника!

У пункті 5.2.3. посадової інструкції директора гімназії №1 написано: «директор школи несе відповідальність за охорону праці та санітарно-гігієнічні правила організації навчально-виховного процесу». Але того дня медсестри у школі не було. Чому — окреме питання.

І знову до результатів розлідування. Складається враження, що свідчення учасників розмови «розслідувачі» враховували вибірково.

Наприклад, у пункті 3 акта написано, що родички учня висували претензії не до Наталії Мамренко, а до керівництва гімназії. (до кого конкретно, не вказано). Це прямо суперечить тому, про що начальнику Корабельного відділу поліції написали троє з п’яти учасників розмови, а саме: родичі мали претензії до класного керівника Наталії Мамренко. У документі ні слова про те, що у день з’ясувань у школі не було медсестри.

Але попри всі ці факти, у пункті 6.2. акта Держпраці написано: «Осіб, дії або бездіяльність яких призвели до настання нещасного випадку, комісія не вбачає». Тобто, порушень немає, і винних теж.

Окрема тема — реакція працівників поліції. У день розмови вони опитали свідків, попросили їх написати пояснювальні і на цьому перевірку завершили.

Отже, у сухому залишку маємо таке:
1. У акті до пуття не написано яка саме «хронічна хвороба» спричинила інсульт та смерть.
2. Дані амбулаторної картки та медичної книжки не враховані.
3. Не повністю враховані письмові пояснення очевидців розмови. Написане у пункті 3 акта суперечить поясненням трьох інших свідків.
4. Немає пояснення, чому у навчальному закладі під час уроків два дні не було медсестри.

Знову нагадую: я не прокурор і не суддя. На істину у останній інстанції не претендую. Але після ознайомлення з фактами припускаю, що розслідування нещасного випадку, можливо, шите білими нитками.

Сумніваюся не я один. Син загиблої наразі оскаржує висновки комісії Держпраці у Херсонському міському суді. У суді за цим фактом порушене цивільне провадження.

Наприкінці березня Максим писав заяву до Корабельного відділу поліції. Як уже сказано, слідчі вирішили, що криміналу у інциденті немає.

У обласній прокуратурі від справи відмахнулись, від міського управління освіти охорони здоров’я та інших відомств надходили самі відписки.

У підсумку, син померлої через народного депутата Співаковського О.В. звернувся до Генеральної прокуратури України. Працівники ГПУ зобов’язали прокуратуру Херсонської області перевірити факти, про які написав Максим Мамренко.

Перевірку провели. За її результатами перший заступник прокурора області звернувся до Корабельного відділення поліції з клопотанням щодо порушення кримінального провадження. Цього разу поліцейські «прозріли».

Наразі триває досудове розслідування за частиною 1 статті 136 ККУ: ненадання допомоги людині, яка перебуває у небезпечному для життя стані. Винуватцям загрожує штраф (200-500 неоподаткованих мінімумів) або 6 місяців арешту. Далі буде…»

Фото Макса Мамренко.

Евгений Погорелый»

Share Button

Оставить комментарий.

Уведомлять
avatar
300
wpDiscuz